1 вересня 1939 року розпочався наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства. У Другій світовій війні взяла участь 61 країна, тобто 80% населення Землі, а бойові дії відбувалися на територіях 40 з них. За різними підрахунками, конфлікт забрав життя від 50 до 75 млн осіб. Особливо багато було втрат на території СРСР, де тривали найзапекліші бойові дії. З усіх загиблих майже половина – громадяни Радянського Союзу. Важливий внесок для перемоги над Гітлером і союзниками зробили Штати. Не стояв осторонь і Нью-Йорк. Війна перетворила його на центр тилу США. Докладніше про участь міста та Мангеттена зокрема читайте далі на manhattanyes.
Коротко про війну
Друга світова війна тривала з 1 вересня 1939-го по 2 вересня 1945 року. Усе розпочалося з нападу гітлерівської Німеччини на Польщу. Основними причинами війни вважаються: важкі для Німеччини умови Версальського мирного договору 1919 року; мілітаристська та імперіалістська політика великих держав; світова економічна криза; прагнення керівних кіл Німеччини, Італії та Японії перерозподілити світ на свою користь.
СРСР підписав із Німеччиною угоду про ненапад – Пакт Молотова — Ріббентропа. Крім Радянського Союзу, на боці Німеччини воювали Італія та Японія, а також їхні сателіти й союзники. Антигітлерівську коаліцію очолювали США, Велика Британія та Китай. Протягом майже двох перших років війни очільник СРСР Йосип Сталін проводив агресивну загарбницьку політику, воюючи проти Фінляндії та окуповуючи Литву, Латвію, Естонію, Румунію, Бессарабію й Північну Буковину. Гітлеру не сподобалося таке масове захоплення територій, через що він розпочав у 1941-му війну з Радянським Союзом. Відповідно, у 1941 році СРСР приєднався до Антигітлерівської коаліції.
У 1945 році червоноармійці, здійснюючи бойові операції в Словаччині, Угорщині й Польщі, увійшли на територію Німеччини. У той самий час англо-американські сили завдяки партизанам змогли очистити Італію від фашистів та гітлерівських військ. У квітні-травні радянські війська розгромили останні угруповання німецької армії. 8 травня 1945 року відбулася капітуляція Німеччини. Після скидання Сполучними Штатами атомних бомб на Хіросіму й Нагасакі капітулювала і Японія.
Вступ США
У 1939 році Сполучені Штати виявилися абсолютно неготовими до війни. Американська армія була невеликою й погано забезпеченою. Усе змінилося після нападу Японії в грудні 1941 року на Перл-Гарбор – центральну базу Тихоокеанського флоту військово-морських сил США. Ця атака змусила країну офіційно вступити в Другу світову війну.
Тодішній президент США Франклін Делано Рузвельт переконав керівників промисловості переобладнати свої заводи під військові цілі. Він подбав про безперешкодний доступ заводів до необхідної сировини й надихнув населення пожертвувати багатьма своїми повсякденними вигодами. Країна швидко приготувалася до активних боїв. Американці воювали на території Франції, Італії, Тунісу, Алжиру, Марокко, Німеччини, Нідерландів, Бельгії та Люксембургу. Розміщувалися американські війська також у Тихому океані й на південному сході Азії. Загалом під час Другої світової загинуло понад 400 000 американців і ще понад 600 000 отримали поранення.
Участь Мангеттена
Після вступу США у війну місто Нью-Йорк спрямувало всі сили на допомогу війську зі своїми 7 мільйонами мешканців, різноманітними галузями промисловості, гамірною гаванню та високим інтелектуальним розвитком. Понад 900 000 мешканців безпосередньо брали участь у бойових діях. Місто-порт стало головним пунктом у країні для посадки солдатів на кораблі й відправлення їх у Європу. Крім того, з нью-йоркської гавані на поле бою були доставлені приблизно 63 млн тонн боєприпасів.
Компанія Carl L. Norden Corporation, головний офіс якої базувався на Мангеттені, винайшла надзвичайно точний бомбовий приціл. Швейні цехи боро кроїли та шили військові форми. Виготовлялися на Мангеттені також металеві вироби, пряжені скляні волокна, оптичні лінзи, харчі, брезенти, намети, рюкзаки, чохли для матраців, гетри тощо. У залах мангеттенського Нью-Йоркського історичного товариства волонтери скрутили 4 мільйони бинтів.
А втім, чи не найбільшим внеском міста в перемогу став «Мангеттенський проєкт», розкритикований за неетичність його мети. Він прискорив капітуляцію Японії та після багатьох років боїв припинив криваві чвари та потрясіння Другої світової війни, щоправда, у доволі жорстокий спосіб. Історія проєкту сягає ще 1939 року. Тоді легендарний німецький фізик Альберт Айнштайн написав листа американському президенту Франкліну Делано Рузвельту. У ньому він висловив свої побоювання щодо Гітлера, який взявся за розроблення нової зброї масового ураження з урану. Налякані урядовці США вирішили випередити нацистського диктатора й скликали найкращих фізиків світу для участі в секретному «Мангеттенському проєкті». Спочатку його штаб розміщувався на Мангеттені, звідки й назва.
У серпні 1942 року формально розпочалася реалізація програми розроблення ядерної зброї. Завдяки залученню найкращих наукових сил світу та потужних виробничих можливостей США менш ніж за 3 роки вдалося створити перші у світі зразки ядерної зброї. Зрештою, 6 серпня 1945 року США за президентства Гаррі Трумена скинули атомну бомбу «Малюк» («Little Boy») на Хіросіму, а 9 серпня – «Товстун» («Fat Man») на місто Нагасакі.
Атака на японські міста була свого роду відплатою за напад на Перл-Гарбор. Однак, якщо в Перл-Гарборі загинули приблизно 2300 американських військових, то скидання бомб на міста миттєво забрало життя орієнтовно 70 000 мешканців Хіросіми та 60 000 жителів Нагасакі. Крім того, із серпня по грудень 1945 року від ран і хвороб, спричинених радіацією, померло ще приблизно пів мільйона осіб в обох містах.
Повсякденне життя в тилу
Безперечно, будні мангеттенців, як і ньюйоркців загалом, суттєво змінилися після вступу країни у війну. Важливою зміною став інститут заходів безпеки. Існували побоювання, що Нью-Йорк, порт, найбільш густонаселене місто країни та фінансовий її центр, може стати мішенню для атак з повітря чи підводних човнів. І справді, за перші чотири місяці 1942 року німецькі підводні човни потопили 87 суден в Атлантичному океані. З метою убезпечення мегаполіса мер Фіорелло Ла Ґуардія наказав практикувати відключення електроенергії, щоби ворог не міг побачити горизонт Нью-Йорка з настанням темноти.
Ще більш масштабною зміною стало нормування. Оскільки більшість споживчих товарів були потрібні армії, то сім’ям тилу дозволялося лише дуже обмежене постачання. Щомісяця населення отримувало продовольчі картки, де були зазначені дозволені норми купівлі масла, цукру, м’яса, консервів, бензину, мазуту, дров, одягу та взуття. Дещо у воєнний час стало недоступним узагалі, зокрема не можна було будувати нові помешкання, виготовляти автомобілі, порохотяги й кухонну техніку.
Попри наявність великої кількості заводів, у перші роки війни Нью-Йорк отримував доволі мало замовлень на виготовлення техніки й матеріалів на потреби війська. Це спричинило безробіття, аж поки уряд не виправив ситуацію в 1942 році. Разом зі збільшенням кількості замовлень зросла й потреба в робочій силі, оскільки чоловіки масово вирушали на фронт. Важку фізичну роботу були вимушені виконувати жінки, до того ж понаднормово. Жінки, які не працювали, ризикували вважатися непатріотичними неробами, навіть якщо вони виховували маленьких дітей.
Містяни майже не відпочивали, за винятком рідкісних походів у кіно. Тоді більшість фільмів присвячувалися героїзму воїнів задля підняття морального духу серед населення й збільшення кількості новобранців. Патріотизм пропагувався всіма можливими засобами: мистецтвом, рекламою, друкованими виданнями тощо. Громадян заохочували збільшувати виробництво, а ще купувати військові облігації та збирати брухт. Зокрема, містяни здавали такі критично важливі для фронту товари, як гума, олово, відходи кухонного жиру (сировина для вибухових речовин), газети, пиломатеріали та сталь, що потім перероблялися на потреби війська.