Ця стаття про важливі історичні події Сполучених Штатів Америки – оборону форту Вашингтон. Детальніше про це далі на manhattanyes.
Будівництво форту
Форт-Вашингтон – це оборонна укріплена позиція, яка знаходилась біля північного краю у найвищій точці острова Мангеттена. Саме тут у листопаді 1776 року точилися бої за незалежність Сполучених Штатів Америки.
Будівництво форту планувалося у червні 1776 року офіцерами США політичним лідером Вільямом Хітом, генерал-майором Натанаелем Грінем, старшим генералом Генрі Ноксом та офіцером Ізраїлем Патнемом. Це будівництво було надважливим, адже це укріплення мало захищати нижню течію Гудзону від британських військових кораблів. Тож під наглядом американського офіцера Руфуса Патнема невдовзі й розпочалося активне будівництво.
Першочергово були встановлені спеціальні оборонні перешкоди під назвою “Cheval de frize”, які перешкоджали рух суден та кораблів по річці. Цей механізм складався зі спеціальної переносної рами, яка мала ряд висунутих шипів. Американцям знадобилося більше як місяць, аби встановити ці всі спорядження. Лише після завершення цього процесу розпочалися роботи над будівництвом самого укріплення. Форт Вашингтон займав близько чотирьох гектарів землі, мав вигляд п’ятикутника та налічував п’ять бастіонів. Стіни були збудовані з равелінів, там же розташовувалися отвори для гармат. Навколо самого форту побудували також додаткове польове укріплення “Абатіс”.
Бойові дії
У вересні 1776 року після успішного захоплення британськими військами західного Лонг-Айленда, яке здійснювалося під командуванням генерала Вільяма Хау, розпочався наступ у сторону Мангеттену. На деякий час просування затрималось через значний супротив на Гарлемських висотах, проте 27 жовтня британський флот вже почав прямувати по річці Гудзон. У цей період під командуванням полковника Роберта Маго з форту-Вашингтон та форту Лі прийдешній британський флот було пошкоджено бойовими гарматами, що надалі спровокувало артилерійську дуель між британськими та американськими артилеристами, де США мала деякий успіх.
Роберт Маго після значних успіхів мав деяку самовпевненість, щодо можливості утримати форт, проте не так сталося, як гадалося. 2 листопада ад’ютант Вільям Демонт дезертував і надав британському командуванню детальні плани укріплень. Скориставшись цим, британське командування збільшило підкріплення шляхом збільшення чисельності гарнізону майже до трьох тисяч осіб.
4 листопада Вільям Хау прийняв рішення атакувати форт Вашингтон. План атаки полягав у штурмі форту з трьох напрямків: півночі, сходу та півдня. З півночі атакували Гессенські війська під командуванням Вільгельма фон Кніфаузена, Х’ю Персі командував Гессенськими та британськими військами з півдня, а Чарльз Корнуолліс – зі сходу. Варто зазначити, що генерал Вашингтон пропонував генералу Натаніелю Гріну вивести гарнізон з форту, аби уникнути жертв, проте через рішення полковника Роберта Маго цього зроблено не було, адже він був упевнений у перемозі.
Атака британців на форт Вашингтон розпочалася 16 листопада 1776 року. Війська Великобританії невпинно підступали. Здійснювалася висадка десантного флоту, а також було вогневе підкріплення з боку фрегатів, військового парусного судна. Західна та південна оборона США впала досить швидко, північна ж сторона трималася довше, там точилися запеклі бої проти Гессенських угрупувань, проте незабаром й ця частина фронту впала й британські війська повністю оточили форт. У результаті оборонної операції зі сторони США було майже три тисячі полонених, сто осіб поранених та близько шістдесяти осіб вбито. Після цієї битви під контролем Великобританії опинився весь Нью-Йорк, східна частина Нью-Джерсі та нижня течія Гудзона, проте ненадовго, адже надалі Континентальна армія під командуванням Джорджа Вашингтона все ж розбила британську армію.